Правила поводження в громадських місцях.

Тема:  Правила поводження в громадських

           місцях.

Мета: З’ясувати сутність поняття „культурна спадщина”;

           розвивати вміння спостерігати, робити висновки;

           виховувати бажання дотримуватись правил поводження в громадських

           місцях. 

Обладнання: ілюстрації до теми.

Тип уроку:  комбінований.

Хід уроку

І. Організаційний момент.

Психологічна зарядка

    Доброго ранку, небо блакитне!

    Доброго ранку, сонце привітне!

    Доброго ранку, співучі птахи!

    Доброго ранку, маленькі дубки!

    Я вас вітаю, люблю, пізнаю,

    Бо живемо у одному краю.

ІІ. Хвилинка спостережень.

1. Трибуна синоптиків: стан неба, температура повітря, сила вітру, опади.

2. Вправа „Передбачення”

- Як можна пов’язати між собою поняття „висота Сонця” і „температура повітря”?

ІІІ. Перевірка домашнього завдання.

1. Гра „Скажи швидко”

- Якою є ввічлива людина?  (Вихована)

- Ти ввічливий чи грубий?  (Ввічливий)

- Уважний чи байдужий?  (Уважний)

- Зустрів знайомих ...   (Привітався)

- Проявив грубість ...   (Проси вибачення)

- Усе добре переймай, а зле ... (Уникай)

2. Вправа-гра „Ми – ввічливі діти”

(Вчитель розповідає, а діти хором вставляють ввічливі слова).

- Мама послала Маринку до тітки Ліди за книжкою. Маринка подзвонила в двері і сказала: „ ... (Добрий день)”. Тітка Ліда саме відпочивала, дівчинці стало незручно і вона вимовила: „ ... (Пробачте, будь-ласка)”. Тітка дала дівчинці книгу. Маринка сказала: „ ... (Дякую, до побачення)” – і пішла додому.

ІV. Повідомлення теми і мети уроку.

Діти, а чи знаєте ви, що означає поняття „культурна спадщина”?

А як вести себе в громадських місцях?

Сьогодні на уроці ми ставимо перед собою такі завдання:

з’ясувати, що означає поняття „культурна спадщина”;

пригадаємо, як вести себе в громадських місцях;

побуваємо на екскурсії в шкільному музеї.

 V. Вивчення і усвідомлення нового матеріалу.

1. Розповідь вчителя з показом ілюстрацій до теми.

      Людина будує свій дім, насаджує сад, виши­ває, малює, створює пісню. Так само кожен на­род і все людство. Усе, що протягом поколінь створили люди: храми і дороги, міста і парки, твори мистецтва, книжки, –  це і є культурна спадщина. До культурної спадщини належать ще уміння вирощувати хліб, будувати і винахо­дити, створювати музику, а також народні зви­чаї, правила поводження громадських місцях.

2. Створення проблемної ситуації.

- А чи знаєте ви, які місця прийнято називати громадськими?

- У громадських місцях є свої правила поводження. Кожна вихована людина повинна їх дотримуватися.

- А що за правила, ми зараз з вами і познайомимося.

3. Робота в групах.

•   Діти діляться на 5 груп. Кожна група знайомиться з правилами поведінки в   

     громадському місці.

•   Громадські місця: храм (1 група), театр (2 група), бібліотека (3 група), музей

     (4 група), магазин (5 група).

•   Презентація групами правил поведінки в громадських місцях.

Правила поведінки у храмі

1. Заходити до храму з молитвою.

2. У храмі не розмовляти, не переходити з місця на місце, уважно слухати службу.

3. Стояти обличчям до вівтаря, де знаходиться Престол Божий, Тіло і Кров  Гос­подня.

Правила поведінки у бібліотеці

1. Читати книжки, журнали.

2. Не сміятися.

3. Голосно не розмовляти.

4. Уміло користуватися книжкою.

Правила поведінки у театрі

1. До театру приходь за кілька хвилин до почат­ку вистави.

2. Роздягнися, здай пальто (плащ), шапку у гар­дероб, причісуйся перед дзеркалом.

3. Знаходь своє місце, сідай і тихо чекай почат­ку вистави.

4. На перерві виходь в коридор, роздивляйся портрети акторів.

5. У коридорі не штовхайся, не розмовляй го­лосно.

6. Після відвідування буфету не забувай помити руки.

7. Після закінчення вистави стань в чергу в гар­дероб.

Правила поведінки у музеї

1. У музеї будь уважним, намагайся почути кожне слово екскурсовода, не  торкайся руками експонатів.

2. Коли хочеш про щось запитати у екскурсовода, не забувай сказати «будь-ласка».

3. Не забувай подякувати за екскурсію.

4. Не насмічуй, не розмовляй, не грайся у музеї.

Правила поведінки у магазині

1. У дверях магазину спочатку пропускай тих, які виходять, а вже потім заходь сам.

2.  Завжди будь чемний з продавцем. Не забувай подя­кувати йому за продане.

3.  Намагайся не забруднити когось купленими продуктами, не насмічуй, не кидай папірці на підлогу.

4.  У магазині не бігай і не кричи.

5. – А тепер, діти, ми з вами підемо на екскурсію до шкільного музею. Відвідаємо українську світлицю.

Мета нашої екскурсії: 1) З’ясувати, що означає поняття „світлиця”.

                                         2) Ознайомитись з предметами культурної спадщини

                                             нашого рідного краю.

                                         3) Перевірити, як ви засвоїли правила поведінки в музеї.

6. Перехід до місця проведення екскурсії.

* Перед тим, як увійти до музею, учні пригадують правила поводження в музеї.

7. Екскурсія по світлиці.

* Розповідь вчителя:

- Екскурсію, діти, я хочу розпочати із запитання до вас: „З чого для кожного з вас починається Батьківщина?”

- Так, вірно, з рідного краю, з рідної хати.

   Саме з батьківською домівкою пов'язані найтепліші спогади і почуття кожної людини, до неї лине вона і в щасливі, і в гіркі часи свого життя.

     Хата - це символ тепла, затишку, добра і надії,          захисту і допомоги. Хата зав­жди була не просто   житлом, вона споконвіку виконувала своє   призначення ро­динного вогнища, де вчили  любити рідну землю, батьків, природу.   Хати у нас в Україні найчастіше будували з

дерева, глини, соломи, очерету, лози. Були вони хоч і невеликими, але теплими, чепурними, з

 вікнами до сонця.

   В хаті було світло й сонячно, тому й називалася вона світлицею. Гордістю кожної оселі була піч — символ домашнього затишку і тепла. Стояла вона в лі­вому кутку від входу. У печі готували їжу, на ній спали, вона обігрівала хату. За те дуже шанували її в українській родині. Кожна господиня після того, як витопить піч, підмітала її, часто підмазувала білою глиною.

   У правому кутку хати оздоблювали святий кут, або покуть. Це було місце для ікон, прикрашених рушниками, пахучими травами і квітами. Поряд сто­яли стіл, лава.

   Ліворуч від столу, найчастіше в кутку біля стіни, стояла скриня, де зберігав­ся одяг, рушники, прикраси. Скриня була різьбленою або розписаною орнамен­том і тим завжди виділялася серед інших простих селянських меблів. У скри­ню батьки складали для молодої дівчини-нареченої одяг, постіль, білизну — так званий посаг.    Українську хату  прикрашали рушниками, ряднами, килимами; долівку посипали пахучими травами, аби пахло в ній свіжістю, ві­яло затишком і теплом.

(Діти розглядають експонати світлиці)

8. Підсумки екскурсії.

- Де ми були на екскурсії?

- Що бачили цікавого?

- Що нового дізналися?

VІ. Рефлексія.

1.Гра-змагання „Хто назве більше?”

* Клас ділиться на 3 команди.

* Перемагає та команда, яка назве більше пам’ятників видатним людям, споруд, храмів рідного міста чи пам’яток культури всеукраїнського значення.

2. – Чи знаєте ви тепер, що означає поняття „культурна спадщина”?
3. Вправа „Займи позицію”

- Діти, як ви гадаєте, чи потрібно нам бережно ставитися до культурної спадщини, охороняти її, вивчати?

- Чи може навпаки? Вона нам не потрібна?

- Яка ваша думка по цьому питанню?

(Діти наклеюють стікери на дошку: „за” і „проти”)

4. Висновок.

- Отже, культурну спадщину потрібно вивчати та оберігати.

VІІ. Домашнє завдання.

Опрацювати статтю підручника ст. 76-77.

Підготувати невеличку розповідь про одне з пам’ятних місць, де ти побував.